Гітари СРСР або радянські гітари з позиції гітарного майстра. Що можна зробити з цими інструментами? Чи є сенс проводити ремонт гітари, чи зможете отримати достатній акустичний та естетичний єфект? Стаття буде цікавою для тих молодих гітарних майстрів, які тільки випробують свої сили. Також стаття будет зрозумілою звичайним поціновувачам гітари.
Якщо у вас на горищі лежить стара гітара часів СРСР, то вам, напевне, було б цікаво дізнатися, що з неї можна зробити досить добрий інструмент, придатний для гри на рівні музичної школи.
Гітарні майстри Харкова, а разом з ними і всі викладачі називають такий ремонт гітари просто – „переробка”.
Переробка із радянської гітари – це достатньо пристойний інструмент для акомпанементу, тому всім поціновувачам авторської пісні і бардам будь-якого гатунку читати статтю обов’язково.
Гітари часів СРСР вікликають у меня двоякі почуття. Почну з поганого. В одній книзі тих же самих часів в передмові було зазначено, що гітара виготовляється з відходів деревообробного виробництва. І це – головная ідея, яка повністю характеризує ті гітари, тому що „відходи” – це часто не лише матеріал, а й якість збірки, яка повністю знищувала будь-яку надію на те, що радянська гітара буде придатною для гри та навчання.
Незручна гра на розладнаному інструменті не далі п’ятого ладу – ось що таке гітара СРСР в абсолютній більшості випадків.
Спасибі, якщо взагалі хоч би Am Dm виходить, а то барре на сьомому ладі вимагає майже тих же зусиль, що і політ на Місяць. А якщо згадати його утримування!
Але якщо все було б настільки погано, я б не починав писати цю статтю, а сотні тисяч гітар продовжували б гнити на горищах. Перейду до позитивної сторони питання.
Ті ДЕСТи, за якими повинні були робити радянські гітари, не такі вже й жахливі, особливо з врахуванням передбачуваної ціни. Можливо, саме в цьому і є помилка: для того, щоб бути якісною, радянська гітара повинна була коштувати дорожче.
Так от, позитивним є те, що дека в 90 відсотках випадків таких гітар – це масив ялини або „ялинки”, як її ніжно називають гітарні майстри.
І нехай дуже часто це „ялинка” відверто поганенька, все ж таки термін „ставити ялинку” у майстра завжди має два значення – новорічне і професіональне.
Як відомо, дека гітари – найвідповідальніша з позиції акустики її частина. Тому, якщо привести все до ладу, зібрати по написаним на папері ДЕСТам, гітара СРСР буде ще довго вірою та правдою служити на абсолютно іншому рівні. А тепер зайдіть у крамницю і запитайте, скільки у них коштує перша-ліпша гітара декою з масиву, тобто solid top. Ціна вас порадує та надихне: вашій старенькій гітарі з горища прийшов час ставати переробкою.
Тепер найголовніше, раптом ви – улюбленець долі і зірвали джек-пот.
Придивіться ближче до вашої гітари СРСР. Якщо вона повномензурна, тобто від верхнього (нульового) порожку до 12-го ладу – 325 мм, та до того ж зроблено гітару в місті Ленінград на фабриці імені Луначарського, а корпус в неї фанерований червоним деревом... то ось воно, щастя. Вітаю, у вас ленінградка!
Ці гітари навіть за формою відрізняються від звичайних – вони зовсім правильні, вдалі. Буває, що якість ялинових дек на „ленінградках” (сленг гітарних майстрів) настільки висока, що й на мастеровій гітарі знайти подібне не завжди просто.
Все псувало умовно задовільна якість збірки, особливо неакуратно зроблений та ще менш акуратно вмонтований гриф. На ілюстраціях ви бачите якраз таку ленінградку.
Підведемо проміжний підсумок: гітара СРСР – це досить добрий конструктор у вмілих руках. Головним чином тому, що дека таких інструментів – масив ялини.
„Перебрати” таку гітару за всими правилами гітаробудування – відмінна інвестиція зусиль. Переробка з повномензурної ленінградської гітари – це повноцінний інструмент, аналог якого навіть складно знайти.
Теоретично „ленінградка” – набагато краща за „Музіму” чи „Кремону”. Musima та Cremona мають фанерні деки, як би комусь не здавалося, що вони з масиву. А ось ленінградські гітари псувала лише якість остаточного збирання.
Якщо ви маєте радянську гітару, але самостійно робити нічного не збираєтесь, пошук гарного гітарного майстера та ще за адекватну ціну може стати серйозною проблемою. Виключенням може бути любитель або початківець. З боку гітарного майстра роботи насправді досить багато, тому максимальний ефект від всього ви отримаєте, якщо зможете самостійно відремонтувати свою гітару СРСР. Мало того, що ви отримаєте цікавий досвід і привід похвалитися перед собою і друзями, так ще й матимете пристойний інструмент для домашніх вправ з музики.
Які конкретно дії необхідно вжити – тема окремого циклу статей і предмет обговорення у багатьох темах нашого форуму.
Поряд з ленінградками також можна поставити шиховські гітари.
На фото зображена ленінградська гітара фабрики імені Луначарського. Верхні фото – вид гітари до ремонту. Останнє фото – повністю перероблена гітара, вклеєний так званий веєр (внутрішня акустична система деки). Робота виконана нашим формчанином В’ячеславом з Латвії. Повне описання роботи ви зможете знайти на форумі - посилання на тему..